Тає-Таїно, дорога! Чуттям шостим, чуттям Божим уловлюю: життя наше на семи замках лабіринти долі втаємничені; не бабусині оповідки воно - щось світле (хоча й оманливо-зрадливе), високе і несмертне - як Небо, Земля чи Сонце. А що смертне й невисоке, хай і душі твоєї вразливої і чистої не торкається. Снаги тобі, любові, духовна посестро! Щиро - Олесь. Киїів, 25 травня 2012 р. P. S. Коли мій "Перегін" душі торкнеться хоч кількома рядками, про нього десь у пресі відгукнись.