Поет Микола Бучко все життя творить одну поему життя. Адже життя - воно одне, тільки втілене в діапазонах бачення. Поема "Пророк" в цьому сенсі найпоказовіша. Два основних шари символічних значень, захованих у ній, та внутрішня схожість із музичним твором: формальна ступінчатість та поєднання в окремі повторювальні гармонії роблять її вдатною до продовження. Власне, цим автор й скористався, доповнивши твір ремінісценсією про матір Т. Шевченка. "Пророк або Остання ніч Тараса Шевченка" - ілюзія та злободневність, люстерко серця та інтелектуальне осягнення Шевченкових візій, приклад опрацювання набутого матеріалу та новітнє бачення заяложених критикарським штукарством Шевченкових мистецьких студій України, спогад та погляд у ймовірне майбутнє нації...